перші початки музичної ісорії…
Він взяв пензля і зробив першого мазка - перед очима пробігла червона смужка - тоді ще одна і ще,фарби обіймалися зі всіх сторін,ритм його думок відстукувався краплинками роси…хляп і червоне сонце затишно всілося на хмаринці і підморгувало людям…хм…такий дивний чарівник…
З кожною картиною він зривав по одній цекерці зі свого намиста…прицьмокуючи посміхався своїм картинам…заклав пензля за вухо і щось слухав…слухав тишу…в саду не було нікого - лише він і солодке намисто…
Кажуть,що колись воно вміло виконувати бажання - зїсиш цукорку і смокчеш своє щастя…
Але чарівник не думав…його світ фарб був без обтяжливих думок - лише ритм ,фарби і тиша ,у якій розчинялося все - залишалося яскравими.
Зморшки на його старенькому ,пожмяканому часом облиссі були якимись добрими і надавали його виразу обличчя лагідності і довіри…
Задуманий дивився на своє солодке сонце…
[ Вересень 5, 2008 ] [ Теґи: Загальне ]0 коментарів
